в очах пересічних перехожих я бачу твою посмішку..таку красиву і ніжну..рідні сині очі, які полонили мене з першого погляду, твою сильну статуру що мимоволі видніється з горизонту і десь до болю знайомий тембр голосу.. я б почула твій шепіт з тисячів людських криків.. крила простягаються до самого сонця, до ранку щоб побуть тут трошки більше. життя невпинно невичерпне як отрута. я б стала ковдрою щоб зігріти тебе, і монітором комп'ютера щоб ти досліджував мене, і твоєю кімнатою щоб відчувати твоє тепло у своєму тілі. я б стала пташкою щоб прилітать до тебе на 14 поверх і наблюдать як ти думаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2023
автор: Харрієт