Тендітними рухами осінь плете павутиння,
Ловить проміння холодного білого сонця,
Вправно збирає чаклунське дозріле насіння -
Щоб все посіяне рано весною збулося.
Холод повітря на смак, наче келих морозу.
Сніг пелюстками вже скоро утне завірюху -
Та не сприймає руденька його, як загрозу -
Осінь спокійна - і погляд, і подих, і рухи.
Вже відлетіли до вирію білі лелеки.
Листя пожовкло і з вітром летить десь далеко.
Більше не скаржаться люди на літо, на спеку -
Раді дощам, прохолоді - бо дихати легко.
Під парасольки ховаються посмішки хитрі,
Краплі холодні дзвенять наче срібні дзвіночки,
Вітер заграє на вітах неначе на цитрі,
Ноти сплітаючи легко, як з квітів віночки.
Тепло під дахом.
І поруч мій кіт муркотливий,
Кава гаряча,
І сутінки вже у віконці -
Настрій чудовий, осінній і просто грайливий -
Ранком заграє у листі проміннями сонце.
Жовтень, листопад...
До снігу не так вже далеко.
Тільки хвилини, як краплі, стікають струмочком.
То ж дуже скоро повернуться білі лелеки -
В квітні, напевно , із першим зеленим листочком...
9.10.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2023
автор: Наталі Рибальська