Вокзал… Прощання на пероні…
В своїх він грів її долоні,
Вона іконку дарувала
І нишком сльози витирала.
Ні, плакали не сині очі -
Згорьована душа дівоча,
Підступна і гірка розлука
Їх долі вже вхопила в руки,
Немовби у міцні лещата…
Розлука… і війна проклята!
Не для війни, не для печалі
Вони кохання зустрічали.
За ним хотіла полетіти
Із вітром, що колише віти,
Ділити сум і радість навпіл,
Уберегти від куль і залпів…
За кожну зустріч дяка Богу,
Хай оминають їх тривоги…
Чекати, вірити, любити
І всупереч незгодам жити!
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2023
автор: Покровчанка