У люде свої мороки
Бо, проходячи уроки
Не шкільні, а вже життєві,
Часто сплутуються теми.
І змінюючи декорації,
Люди часто не мають рації.
Під чужий вплив підпадають:
Щось читають, щось питають...
Створюють наклепи,
Один одному наставляють пістолети...
Люди часто злі,
Бо серця у них німі.
Бо Душа їхня мертва,
Не рік і не два...
Кожен сам обирає:
Хтось живе, а хтось - вмирає...
А тось вмерши, ще живе
Й плоди праці своєї жне.
Але щастя в ній не має,
Бо уроки не вивчає.
Не робить висновки свої
І знову по колу,
І знову раптово,
Життя - ситуації людині дає
Де людина думками своїми
Створює реальність нову...
А впавши, звертає очі до Бога:
"За що?" - питає,
Дав ти мені оцю біду??
У людей свої мороки.
Бо, проходячи уроки,
Не шкільні, а вже життєві,
Не вивчають люди теми...
І по колу знов несе,
Життєва дорога- шоссе...
(02.05.2023)
Варшава
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2023
автор: Наталія Малярчук