Є та любов, з якою ми сильнішаєм,
Крилатими стаєм, неначе птах,
Душа співає і говорить віршами,
І посмішка квітує на устах.
А є любов, яка стає нам… карою,
Від неї ні втекти, ні відректись.
Із нею люди, схожі із ікарами,
І вже від цього не уберегтись.
А коли роки, снігом припорошені,
І лиш добро сповідує душа,
Коли вже стільки зроблено хорошого,
Тобі ж платити тим же не спішать,
Тоді прозріння вже тебе каратиме,
І дні твої потонуть у журбі,
Ти не каміння – спогади збиратимеш,
Шукаючи причини у собі.
6.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2023
автор: Ганна Верес