Гойдаю день на хвилечках озерця.
Купаю зір в небеснім полотні.
Стираю смуток порухами серця
З дерев, що ще в первинній наготі.
Каштан сміється – вистрілив бруньками,
Гуртує сили, щоби зацвісти,
Тепло жадливо втягує ковтками.
Вологу хлепчуть злодії-вітри.
Надію дуб гойда в гіллястих грудях –
Гніздо чорніє пусткою вгорі.
Ще трохи... й бусли кораблем прибудуть,
Надійно кинуть в землю якорі.
24.03.15 (не було тут цього вірша)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)