Не знаю я, про що писати.
Ти на фронтах, а я в тилу.
Не хочу зайве турбувати,
Душу бентежити твою.
Під ясним сонцем стольний Київ
Живе, неначе всюди мир...
Тільки човна не розгойдайте! -
Наказ від кожних телерил.
А десь далеко гинуть хлопці
Й дівчата за свій рідний край -
Стоять політики в сторонці:
Лиш наш бюджет не зачіпай!
У Конституції працює
Мабуть лише одна стаття,
Права й свободи громадянські
Ідуть кудись у небуття.
Кров українську отруїли,
Скажений вірус тіло жре.
Від влади, ніби із могили,
Вже трупним сморідом несе.
Я тільки в тебе, друже, вірю,
У твій жорсткий кривавий шлях,
В твоїх суворих побратимів,
Що вб'ють в орла останній цвях.
Наш стяг щоб майорів до неба,
Й знов колосилися поля,
Аби вкраїнські жирні гниди
Не вкрали ваше надбання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2023
автор: DeViAl