Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…
крізь подих бабиного літа
лише півкроку до мети,
вогонь розцвів багрянолистий,
зібрався, вересню, то йди.
30.09.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: Микола Соболь