В бабинім літі клин журавлиний
Прощальні привіти несе на крилі.
В тузі сердешній крик з середини,
На згадку розтерзаній, рідній землі.
Шлях віковий по небі безкраїм
Без компаса, без карти - кличе їх в путь.
Сонце у висі скупо згасає,
Блякне промінням - бо то осені суть.
День вже маліє, довшають ночі,
Туман розливають та білять довкіл.
Ясна повня, в золоченім ложі,
Тихо пряжу пряде з мільярдів світил.
Журавлі ж все летять крізь утому,
Крізь ряд негараздів, до теплих країв.
Щоб весною вернутись додому -
Упасти в обійми цвітіння садів.
29.09.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2023
автор: Валентина Ланевич