Самоткана тиша в країні
Тягнеться до пшеничної зорі.
Спить летюча миш... Ми - не винні.
Не повинні і жити у норі.
У квітів купола розкрились,
Хоч згоріла ніч вся дотла, горять...
День такий народжують вітри,
Роду нашого безсмертя гарант.
Без вітрів нас не розпізнати,
Пам'ять людська завжди бродить з ранку.
Все минуле хочеться знати...
Правда не промайне, як Майдан...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2023
автор: Маг Грінчук