У вірі й вирі проривається Любов

У  вірі  й  вирі  проривається  Любов

Особлива  поема


                         Пресвятій  Трійці
                         із  Пресвятою  Богородицею
                         з  любовʼю  присвчується


1



Поет  мов  птах!  —
у  небі  ж  і  свій  спів  пролий!
І  він  від  цього  —  запалився
                                                                                 золотий…


що  ж  просто
і  що  в  Бога  просим  —
               хвилюється  від  крил  золоте
               просо!


вірю  в  заспів
що  йде  за  здобно-коржевим
і  я  ожив
і  знов  у  суть  —  палким!
бо  знов  із  Нею
                   йду  в  любові
                           просто…


2


О,  те,  що  любиш,
так  робити  —  мов
                                                   співати!

                                             мов  —  в  те  одне
що  Серце  Церкви
                             Божа
                             Мати!!


води  живлющої
                       мов  хочуть  надпивати
і  вітром  чистоти
                         так  хочуть  надихатись
і  само  серце  спрагло  
й  так  схотіло  —
щоб  любовʼю  напуватись!
а  ще  любовʼю  надихатись
й  той  слід  би  вздріли
щ  о  б      С  е  р  ц  е      у    л  ю  б  о  в  і      н  а  с  п  і  в  а  т  и!!!



і  то  не  мельком
й  не  на  пів
але  би  бачив
слід  —
мов  спів
що
встиг  і  небо  й  землю
                                         обʼєднати
могутній  дуб
своїм  корінням
хотів  Небо  розтрясати  —
із  землі  блискавка!  —
по  ньому  били  —
           блискавки!!
то  з  Неба  звикли
чомусь  теж  одповідати
тремтіли  мов  сліди
                                   всі  діаманти  рос
і  змушували  лист
із  передсердя  лексиконом  напувати!
я  сперечавсь  із  Нею!



й  при  всіх  небесних  і  земних
зорях-очах!
немов  втрачавсь!
я  тим  є,
чим  і  є!  —
й  тим  нині
завдяки  лиш  благодаті
а  Бог  розсуджував…
й  мирив!
і  в  «Медах  Божих»  —
аж  за  причастям!  —
пальцем  —  накивав
(  «а  як  погасну?
Ти  —  Вибух  в  мені!
Віями  зір  закриюсь  я,
що  у  мені?»)
я  так  любив
я  так  кохав
що  й  небозвід  не  спав!



3



Високу
Чисту
в  правді  і  любові
непохитну
цю  загадкову  Матір!


Бог  вчив:  у  Серці
співи  неухильні  
покладати
тепер
вже  й  вам  усім  у  світі  —
не  поухилятись!..
варто  лиш  кожному  наткнутись
не  спотикаючись  стрічу  почати!!


Цариця!!!  Неба  і  землі!!
єдине  місце  —
         щоб  —  стрічатись!!!


23.09.2023,
24.09.2023,  з  причастям!
16  неділя  після  Пʼятдесятниці,  
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович