Крізь дібровні, підкрадалась осінь,
На якісь хвилини посивіла просинь,
Ще вирує життя, зелененьке листя,
Деінде барвиться, міленьким намистом.
Серед трав шовкових, на колір руденькі,
Височить берізка, гілочки тоненькі,
Підійма до сонця, щоб тепло відчути,
Всю красу, забрать у сон й мрій не забути.
Прохолода, спішить внести корективи,
Всі птахи змінили пісенні мотиви,
Не спіши, ти осінь, дай насолодитись,
Вранці радо чистою росою вмитись.
Й до небес всміхнутись, перед сном зимовим,
Що багрянцем тішать з сяйвом веселковим,
Та й згубити смуток й сум’яття позбутись,
Із весною рано, щасливим проснутись.
Розстеляє осінь золоті вуалі,
Ніжно вкриє примхи, буденні печалі,
Зна, що час, недовгий, яскраво ясніти,
Момент здатна зловить, трішки порадіти.
15.09.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2023
автор: Ніна Незламна