Ми робимо щось у останнє сотні разів у житті
І ця думка мене сколихнула, майже вбила в своїй простоті.
Хтось в останнє ввімкнув касету, в руки взяв перший свій телефон
Хтось в останнє тримався за руки, хтось в останнє завів патефон
Хтось в остання грав на приставці, чи улюблену книгу гортав,
А колись хтось в останнє номер диском крутив – набирав
Чорно-білий свій телевізор хтось в останнє дивився в житті
Хтось в останнє піднявся на сцену, чи про когось писали в статті
Хтось в останнє до себе кохану, що пішла до плеча пригорнув
Хтось колись коло себе востаннє голос тата теплий почув
Як я хочу щоб врешті в останнє пролетіла ракета у вись
Гусінь танка нарешті землю продавила в останнє колись
Щоб тривога у нас прозвучала у останнє і більше ні-ні
Щоб в останнє міна зірвалась в Українській, рідній землі
Щоб в останнє куля летіла, щоб в останнє літак пролітав
Щоб в останнє, останнє, останнє у останнє народ наш страждав
В. Собко 19.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2023
автор: Собко Вадим