БЕЗВІСТЬ
Її душа – суцільна рана.
Її думки – пучок жахіть.
В уяві – голос, як з екрана:
Ти їм не вір, моя кохана,
А ви, панове, не брешіть.
Не вірила. Листи писала,
Складала в скриньку на столі.
Бувало: плакала гітара –
Терпка й гірка сльоза стікала,
Коли заснули вже малі.
Світилася порожня зала,
В ній бунтувалася душа:
Вмикала пристрій, вимикала,
Піґулки поміж тим ковтала,
Бо не приймала мережа.
Нема новин – це теж новина.
Пропав – нагода для розмов.
А безвість – це ж таки зернина,
Надія, зачіпка єдина…
Так вірить істинна любов.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2023
автор: Галина Брич