Окупація...На площу вийшли люди,
Закричали:
- Геть із української землі!
Вороги прицілились:
- Стріляти будем!
Мерехтіли гидко "зети", вроджені з імли.
- Та невже топтатимуть ворожі берці?
Не допустимо! - роїлися ввесь час думки.
Із грудей неначе вилітало серце.
- Вирвемо з корінням нечисті лихі клики!
Згуртувались однодумці-партизани.
Вмить листівки:
- Із ганьбою згинете, кати,
Українців не скорити звірам-зайдам.
Знайте, наш супротив швидко дійде до мети.
Рано-вранці чути: напад на рашистів,
Серія диверсій і логістиці - кінець.
Всі ножі загострені на терористів,
Ще й летить у їхні голови важкий свинець.
В хід пускають дружно шашки із тротилу,
Валять пропаганди телевежі і стовпи.
Вибух! Пил лиш з окупантів без могили.
Ось і покотились чужоземців черепи.
Розтрощили рейкові полотна миттю,
І палає техніка ворожа у вогні.
Не дають борці колаборантам жити,
Смерть вже косить виродків, що зрадили в війні.
Вигнати агресора - дієві плани.
Втілюють у сьогодення власні відчуття.
Наближають перемогу партизани,
Опір чинять з честю, ризикуючи життям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2023
автор: Світлая (Світлана Пирогова)