***
Хто розвіє мій сум, що упав, мов пісок на зіниці?
І чому не летять до моєї душі голуби?
Самотіють хати в прикордонні. У темній світлиці
дзиґарі зупинились: війна тут якої доби?
Яко дерево й тінь, так молитва - і знову до праці.
Запитайте в людей, звідки сила, упертий терпець?
І чому не покинуть свої «королівські палаци»?
І дорога на прощу чому з материнських сердець?
У світанках тремтять пелюстками грайливі жоржини.
Облямівка денна ще тримає тривожну росу.
Пара горлиць ховає у кронах бажання пожити,
щоб не пустку почути, а пісню легку, голосну.
Хто розвіє мій сум, що упав, мов пісок на зіниці?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2023
автор: Надія Позняк