Бо визнання — це тектонічний зсув,
лишайсь твердим! Тримайсь омерти!
І знай: аби цей світ тебе почув,
ти маєш спершу вмерти.
Хай заздрість набуває ширших меж,
мовчанка - то найкращий захист.
Ніколи сонця не наздоженеш,
най котиться собі на захід.
І тут нема — нема! — альтернатив.
Не метушись, не бий на сполох
та будь повільним, наче інтрузив.
Майбутнє - твій геолог.
2020-2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2023
автор: Артем Падалкін