Спросоння туман огорнув воду,
дзвоном думки́ стривожили тишу,
сльози трави намочили ноги
ранку, що мрії вночі зали́шив.
Сонце безжально спалило хмари,
мавка злякалася тінь потворну.
Маки у житі розквітли ранами,
де ліс був зелений -- гора тепер чорна.
Зморений день сполотнів від мук,
тьма обіймає м'якою лапою.
Надвечір у полі коса бряжчала,
вночі під вікном смерть чалапає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2023
автор: Мертвий дуб