А він лежав горілиць на траві,
Дививсь у небо, на біляві хмари,
Що в далечінь пливуть, немов живі,
І шкодував, що досі ще без пари.
Вона ж ішла тим полем босоніж.
Веселе личко і зелені очі.
Приємно п’яти лоскотав спориш.
Й мак у волоссі, що чорніш од ночі.
Зустрілись очі їх і – розійшлись;
Він знову – в небо, а вона – у квіти...
...Чекають долю – чи ж прийде колись?
Хоча могли тоді її зустріти.
...2003.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2023
автор: Анно Доміні