А я приснилася тобі, коли була в природі осінь,
Рядки зворушні та прості сіяли згадкою ще й досі,
Легенько падала краса і розліталась, наче квітом,
Вона буває восени, а ще весною й милим літом
На землю падали листки, кружляли так у водевілі,
Де зародились почуття у тій чарівності й довірі
І знову згадка все щемить та відкриває рідні двері,
Весна у серці та душі відчула солов'їні трелі
Легенько стелиться туман, стоять в мереживі жоржини,
А душу зваблює краса, що надихає щохвилини,
Лоскоче осені роса на зеленаво-жовтих травах,
А десь у полі мерехтить недавно скошена отава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик