[u][b]Спокуси пустелі. Ісус і диявол.[/b][/u]
[i]За мотивами
Євангелія від
Матвія.
Глави 4 вірш 1-11[/i]
Повів дух Ісуса в пустиню безводну
Туди де людині - ніяк не прожить.
Тримав Він там піст, був без їжі - голодний
Й лука́вий з'явивсь, щоб Його спокусить.
Приблизивсь до Нього, вальяжний і гожий
Й улесливо в очі Йому загляда :
- Послухай Ісусе, коли ти - Син Божий,
Звели, щоб каміння ці стали хлібами !
Син Божий на те обізвався до нього :
- Не хлібом сами́м, буде жити людина*,
А словом з уст Божих - це правда єди́на !
Й спогля́нув у очі нечи́стому строго.
Знітився лука́вий, але ще не здався,
Приніс Сина Божого в Єрусалим,
На храму наріжник, а сам, поряд з ним,
На коник покрівлі, мов ворон, забрався !
І каже нечи́стий : - Коли ти Син Божий,
То кинься додолу ! В писанні ж, як треба,
Отець велить ангелу дбати про Те́бе,
Не дасть тобі вбитися в день такий гожий !...
Промо́вив нечи́стий й єхидно всміхнувся :
- На руки візьме́, щоби ти не спіткнувся **...
І мовив Ісус, повернувшись до нього:
- Написано, також в святому писанні :
«Не спокушатимеш Господа твого»,
Тож не звертайсь з недолу́гим проханням !
Злетів, в злобі демон на гору правічну ***,
І вмить, для Ісуса, весь світ показав :
Всі царства, людей, їхню силу й величність,
Багатство земель всіх й Ісусу сказав :
- Я дам тобі владу і славу й шляхетність,
Бо то є від ме́не і жалую я !
Що бачиш ти оком - моя все належність !
У ме́не під владою ціла земля !
До са́мої смерті, твоє все - дивись !
Впади лише ниць і мені поклонись !
Ісус із відразою ворогу мовив :
- Ізгинь, сатана! Таке Моє слово.
Написано : - Богу навіки твоєму,
Йому, лиш єдиному, будеш служить **** !
Ні велич Сінаю , ні хліб Віфлеєму -
Любові до Бога ніщо не затьмить !
Я хочу з всім людством любов розділить !...
Ізі́йди, нечистий, про що говорить ?!
Тобі не дано́ у цім світі любить !
Задумався демон : - Не знаєш ти, Сину,
Яку тобі підлість готує людина...
Тут хвилею вітру від нього війнуло
І високо в небі, лиш тінь промайнула...
Ісус же зали́шивсь, відто́ргши вражину,
Один на вершині в туманній імлі...
Хоч був він Син Божий, але ж і людина -
Голодний, і гордий на мерзлій землі...
Ослаблений, змучений і помарнілий,
Лиш серце гаряче у нім ще жило.
Та Богом Єдиним, безмірно любимий,
Був ангелом взятий на міцне крило...
* Другозаконня, Глава 8 вірш 3.
** Псалом 91, Біблія.
*** Гора правічна - гора Каранталь, Палестина,
гора, на якій присів відпочити Бог Отець
на сьомий день створення світу. (Буття. 2:2-3)
**** Другозаконня, Глава 16 вірш 3.
04-06.09.2023 р.
На фото "Спокуса Христа",художник Арі Шеффер :
https://i2.wp.com/www.god.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A5%D1%80%D0%B8%
D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_44.jpg?w=400
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2023
автор: Родвін