Слова, мов зерна, проростали з мене,
Плелися, як барвінок по землі.
І було в тих словах, щось незбагненне:
Сердечний рай, розрада і жалі,
Потік думок нестримна лава,
Бажання, потяг до життя
І творчий дух, і божа слава,
Любов, натхнення , сенс буття.
Слова, мов зерна, проростають з мене,
Квітками хиляться до неба.
І в тих словах - цілющі зерна
Глибоких змін, душі потреба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2023
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна