Мчить повз світів чужих незримо,
повз усвідомлення людей
величність Час, поперемінно
даруючи то запах тлінний,
то вітерець нових ідей.
Мчить швидко Час... Літа і зими...
Земних смертей й народжень сонм.
А ми розшукуємо винних
у помилках своїх й чужинних,
життя сприймаючи як сон.
Бажання, прагнення та мрії
ковтає Час, стуляє круг.
Він поруч з нами всюди тінню.
"Спішіть", — шле тихе шепотіння.
Час – кат і лікар. Ворог й друг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2023
автор: Денисова Елена