Замальовка неба сіро-синя.
А асфальт - крапчасто - сіро- чорний.
А в життя чорнясто-білій скрині -
Серця кольорів безодня.
Буревій без вибору кида
Інколи у вирву безнадії.
З неба - дистильована вода
Душу струмом грому розговіє.
Боровик схиляється уночі
В рукобійми пізньої суниці,
Спорами вулканними тріпоче.
Мов рубіни щічки у дівиці.
Силу волі ранок підкує.
Кроками - у сповіді таємність.
Є завши, лише що лише є
Суті в цьому суто невід'ємність.
Дощ - невіглас ніч прогнав,
І згадавши, що є невагомість,
Хмари з сонцем повінчав,
З щастям - горе, зі нечестям - совість.
Вщерть життя сплюндроване думками.
Туки-тук без світла серце.
Сонця в небі чорна пляма.
Червня кілоГерци - в серпня Герци.
Ніжні nostalgie-тумани
Скоро плистимуть в світанки.
Розтривожать давні рани.
Так, бувають... Сонячні й криваві... Ранки.
Веселково- райдужна підкова
Посміхнулась семикольорово.
Щось зітліє, щось воскресне знову.
Правда в цьому є стовідсоткова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2023
автор: Володимир Загоруй