Де вода й суходіл, – ти стоїш на межі.
Кроки досить складні і по лагідній гальці.
Місяць - світло брехні, гладь ховає ножі,
Догорає сірник, обпікаючи пальці.
Ранок викриє все, всі від леза сліди,
Всі відмітки спіткань, що лишаться на плоті,
Мучить спрага й підступна солоність води,
Я хапаю життя, не відклавши на потім.
Кожен день додає у минуле окрас,
Вчить радіти життю, довіряти й любити.
Ми створили удвох кращу версію нас,
Збудували той світ, що лиш нам зрозуміти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2023
автор: Ася Оксамитна