Місячне сяйво торкнулось будинків
Сріблом малює митець-невидимка.
Вулиці мляво ідуть на спочинок,
Липи і клени в нічних сорочинах.
Віченьки-вікна у тиші згасають,
Під колискову Луцьк засинає...
І сниться вже Лучеську середньовіччя
Буремні часи ті минулі сторіччя :
Любарта Замок, як той охоронець,
Що князь збудував - славнозвісний литовець.
Місто стихає й краса та казкова
Чарує і ніжно звучить колискова.
Хто ж тую пісню душевно співає ?
Стир-річка, що Луцьк споконвічно кохає.
Несе свою вірність, красу небувалу
Десяте сторіччя - багато чи мало?
У Прип'ять течуть її чистії води,
Ніколи не змиють чарівної вроди.
Спи, мій натруджений Луцьку, я мушу
Начисто відкрити тобі свою душу :
Чарують мене твої парки, проспекти...
Кохання моє і Стир-річки - відверте.
Місячне сяйво невпинно згасає...
Коханий світанок уже зустрічає.
Примітка : Перша згадка про Луцьк ( Лучеськ ) - 1085 рік.
Луцьку 938 років 20.08. 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Галина Лябук