Держави-паразити і гібридні війни
Держава і мораль. Що таке державна мораль?
Мора́ль (лат. Moralitas) — система уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським схваленням чи осудом. Мораль — частина психологічної структури особистості (моральні засади — відповідник моралі на суспільному рівні), яка забезпечує ціннісну оцінку явищ у неусвідомлюваний для індивідуума спосіб. Мораль формується на основі «психологічних рефлексів», що виробляються внаслідок тривалої дії страху соціального суду, та неусвідомлюваних механізмів психологічного захисту. Мораль, згідно «теорії потягів» Леопольда Сонді, є одним з базових спонукальних чинників людини.
Суспільна мораль є явищем вищого порядку – це система цінностей, норм і правил, які для усього суспільства є моральним імперативом, який все суспільство сприймає, як міру добра і справедливості». Захист суспільної моралі – це функція сучасної держави.
На основі суспільної моралі формується культура, економіка, політика держави. В свою чергу мораль визначають еталони і принципи які сповідує особа, підприємство, держава, суспільство. Держава має бути захисником і носієм суспільної моралі. Має бути, але чи є? Чи задавало суспільство питання: а які еталони та принципи сповідує наша держава?
В період розпаду СРСР і формування незалежної України мені довелось спостерігати появу фірм, підприємств, структур-метеликів для роботи шахрайських схем. Потім — створення державних структур-годівниць (наприклад ДСО при МВС) і нарешті створення структур-паразитів, які не виконують жодних державних функцій, а лише займаються проїданням державного, громадських бюджетів, здирництвом за “фантомні послуги”.
Якщо держава не бореться з паразитами, а навпаки починає їх плодити, то це ознака держави-паразита. Звідси ж лунає теза: держава — неефективний власник. [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719061]
Держава “не паразит” має чіткі обов'язки та відповідальність перед суспільством за їх невиконання. Держава-паразит не хоче ні за що відповідати: ні за безпеку, ні за неефективне управління, розкрадання (розпродаж ресурсів). Державі-паразиту потрібні особи-раби, природні ресурси, території на яких вона може паразитувати. Основний принцип держави-паразита — безвідповідальність. А еталон держави — монархія, імперія, релігійна, партійна чи яка ще форма диктатури. Приклади: РФ (московія), Іран, КНР...
На моє здивування з уст сучасних державних службовців та їх оточення я почув тезу про можливість громадянської війни в умовах протистояння суспільства і держави. Спробую пояснити логіку їхнього твердження. В їх парадигмі невдоволення народу діями державних інституцій (державою), невиконанням державою своїх функцій, провладне свавілля — це криза (бунт або Майдан), або революція (громадянська війна). Вони гадають, що громадяни які працюють в паразитарній системі будуть воювати з громадянами які не в цій системі. Система, рефлексуючи, перебуваючи в страху, намагається збільшити кількість паразитичних структур, інституцій, які мають бути на її боці в цьому протистоянні [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831201]. Але система не змогла поглинути “здорове українське суспільство” (серія Майданів). Вона почала шукати собі союзників ззовні — міжнародні паразитичні структури або держави-паразити, які не обмежені суспільними принципами, мораллю, законами, щоб перемогти “здорове суспільство”, залякати, змусити мовчати український народ (так як це зробила РФ-ія) [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948596].
І вони домовились. Вони гадали, що вистачить демонстрації військової сили і зміни керівництва держави Україна на більш агресивних паразитів, або встановлення прямої диктатури держави-паразита за моделлю московського царства або сталінського союзу.
Спецоперація. Саме тому ця гібридна війна і досі називається спецоперація і з обох сторін протистоять держави-паразити. Вони не воюють між собою, вони воюють з вільним українським народом і сподіваються на полі битви знищити найбільш активну, патріотичну частину суспільства. Українці виявились здатними чинити опір військовій силі держав-паразитів. В “здорового українського суспільства” виявились справжні держави-друзі і союзники. Величезна подяка братній Польщі, українській діаспорі у всьому світі, державам Європи і світу, які підтримали нас в боротьбі проти держави агресора і паразита. Але вони не можуть зрозуміти як поводитись з державою-паразитом, яка призвела до цієї війни. В цьому проявляється вся суть гібридної війни. Світ не хоче підтримувати державу-паразита, щоб не спонукати розповсюдженню паразитарної моралі в своїх державах. Саме тому міжнародна підтримка розвивається в горизонті співпраці з громадськими волонтерськими організаціями і бойовими підрозділами, які на фронті показали здатність протистояти “другій армії світу” держави паразита. Світова спільнота має досвід боротьби з державами-диктатурами, але немає досвіду боротьби з державами-паразитами.
Що робити? Які уроки світ отримає в результаті цієї гібридної війни, яку вакцину необхідно мати проти паразитарних держав? [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863239].
На нашу думку ліки від паразитів — “знищення” посадовців-паразитів, паразитарних структур, інституцій, публічне визначення моральних засад держави: еталону держави, принципів її функціювання, обов'язковість відповідальності за порушення загальнолюдських принципів, Конституції України. Еталони — найкращі, найефективніші держави світу, в яких найвищий рівень життя та найефективніша система управління національними, природними ресурсами (Швеція, Норвегія, Ісландія...). Щодо принципів — має бути чітка система з закріпленням цих принципів в Конституції громадянського суспільства України [http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671612].
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2023
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)