цей сад живий, він має добру душу,
що відлетить, як прийдуть холоди.
а сонце розпинає стиглу грушу,
у вересові скочує меди.
той мед п'янкий -
від нього молодієм
хоча б на день, а чи коротку мить.
дарма що серпень -
світ ще при надії
і молодильним яблучком зорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2023
автор: Олена Жежук