Крізь скелясті шпилі́, крізь примарні мости
Я хотіла у ніжність твою прорости,
Де обійми п‘янкі, де кохання дива,
Я тягнулась до тебе, плети́ста трава…
І, коли твоє слово давало тепло,
Прокидалось в мені моє диво, росло,
Піднімалось, готове ростити квітки́,
Дарувати відраду в хвилини гіркі.
Щоб лунала мелодія, щастя мотив, –
Тільки б ти, з висоти, мені сонцем світив!..
…Знову прірва внизу. Не розкриєш вуста.
Знов мені недосяжна твоя висота.
Із глибоких щілин виповзає пітьма…
Я б коханням цвіла!.. а опори – нема…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2023
автор: Ірина Лівобережна