Давно не вірю в патріотів,
Я просто знаю їх нема.
А є слова, пусті слова.
Давно цих цінностей нема.
Давно не вірю в ідеали,
Герої йдуть завжди за хмари.
Українцям помагають,
З цього пекла забирають.
А вони, одне одного туди,
Знов штовхають у борги.
Одне одного рятують ?
Чужих діток тут лікують?
Дружно ви скажіть жили?
Ви ж тягнули, що могли.
Щоб в вас краще ніж в сусіда,
Бо на нього в вас обіда.
Щось не вірю я, щоб ви,
Так як вам допомогли.
Шкіру власну лиш рятують
Та наживу скрізь пильнують.
От тому ви всі й раби,
На вас ярма натягли.
Ви не дружні і не щирі,
Ваші руки знов в наживі.
На своїх же й нажились,
За мідяк ви продались.
Коли кажуть все тут буде,
В це не вірю, горе буде.
Бідний пану не товариш.
Хто не з клану, той не барин.
Рівності уже не буде.
Є багаті й їхні слуги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2023
автор: oreol