Казка, що влітку

Я  іду  по  рідненьких  стежках,
А  душа  розквітає,  мов  квітка,
У  розгублених  милих  думках  -
Намальована  казка,  що  влітку

Дрібонить  уже  дощ  свій  мотив,
Защеміло  знов  серце  до  болю
І  було  стільки  сонця  і  злив
Та  ми  все  поєднали  з  тобою

Заглядаємо  в  книгу  життя  -
Сторінки,  мов  зворушні  картини,
В  них  розлука  і  всі  почуття
Де  є  мудрість  і  щемні  хвилини.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик