Максим Кривцов. Вот сейчас нет войны…

Вот  сейчас  нет  войны
говорит  дама  своей  подруге
они  –  за  соседним  столиком
удивлённая  женщина  смотрит  на  свою  собеседницу
будто  узнала
что  завтра  Армагеддон
ну  в  Киеве  нет
добавляет  дама.

Не  хотел  бы  я  быть  занудой
с  целой  телегой  морали
и  развозить  мораль
под  громкоговоритель:
масло  меняем  на  картошку
печальтесь  а  не  веселитесь.

Но  вспоминаю  о  лесополосах
где  нужно  убить  и  выжить
когда  ты  мишень  и  охотник
голодные  игры
делать  бы  ещё  прямые  эфиры  по  национальному  телевидению
как  мы  бежим
переползая  кусты
чтобы  выйти  из  зоны  поражения
как  мы  залегаем  между  ветками
чтобы  они  защитили.

Воздушная  тревога
немедленно  пройдите  в  укрытие
женский  голос  разносится  по  уже  безлюдным  ночным  улицам  Подола
стелется
как  туман
как  фата  на  плече
взволнованной  невесты

А  на  войне
думаю  я
нет  воздушных  тревог
там:  быджжжжжж!
ложись!
бабах!
Все  живы?

Длинные  улицы  Валов
будто  Бог  растянул  две  гигантские  жевательные  резинки
освещаются  фонарями
висящими  над  скамейками
множество  невидимых  людей
пьёт  невидимые  напитки
и  смеётся  невидимым  смехом.

Я  не  буду  занудой
нет  на  войне  воздушных  тревог:
быджжжж!
бабах!
Все  живы?

06.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

От  зараз  немає  війни
говорить  пані  своїй  подрузі  
вони  -  за  сусіднім  столиком
здивована  жінка  подивилась  на  свою  співбесідницю
як  ніби  дізналась
що  завтра  Армагедон  
ну,  в  Києві  немає
додає  пані.

Я  не  хотів  би  бути  цією  нудною  людиною  
з  візком  моралі
розвозити  її
з  гучномомовцем:
міняємо  олію  на  картоплю
сумуйте  а  не  веселіться.

Та  згадую  посадки
це  -  вбити  та  вижити
коли  ти  мішень  і  мисливець
голодні  ігри
треба  ще  робити  прямі  ефіри  на  національному  телебаченню
як  ми  біжимо  
переповзаючи  кущі
щоб  вийти  з-під  зони  ураження
як  ми  залягаємо  між  гілками
бо  вони  можуть  захистити.

Повітряна  тривога
негайно  зайдіть  в  укриття
жіночий  голос  розноситься  уже  безлюдними  нічними  вулицями  Подолу
стелиться
як  туман
як  фата  на  плечі  нареченої
що  хвилюється.

А  на  війні
думаю  я
немає  повітряних  тривог
там:  биджжжжжж!
лягай!
бабах!
Всі  живі?

Довгі  вулиці  валів
наче  Бог  розтягнув  дві  велетенські  жуйки
освітлюються  ліхтарями
над  лавками
безліччі  невидимих  людей
пʼють  невидимі  напої
та  сміються  невидимим  сміхом.

Я  не  буду  нудною  людиною
на  війні  немає  повітряних  тривог:
биджжжж!
Бабах!
Всі  живі?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991683
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.08.2023
автор: Станислав Бельский