Давно уже не відчував я гнів до себе
Не бачив стільки разом ненависті й зла
Не розумію, сильно як тягло мене до тебе
Та відчуваю біль за прокляті твої слова
Це знову змушує дивитися у вічі правді
На двох я бачу лиш одне розчарування
Уперто йшли своїм шляхом насправді
Ми знаємо, що мить була уже остання
Так важко нам було боротися за себе
Хоча бажання було бути разом за одне
Вертаючись в словах завжди в минуле
Майбутнє не створили, а тепер усе мине
Надумані ідеї, що підкріплені словами
Людей, що лиш бажають бачити своє
Нікому бути разом на дадуть, сльозами
Не помогти, чужі слова убили все своє
Час пролетить, минуле буде лиш на фото
Та ще якісь залишаться моменти на душі
Розчарування висохне із пам'яті немов болото
Сховавши рани ніби камні у сухому комиші
Буває так, що нічого неможливо зупинити
Все шкереберть летить життя, а ти стоїш
Не розумієш ти, за що готові тебе вбити
Говориш і кричиш, а кажуть, що мовчиш
Останній за останнім наші шанси пролітали
Тримало щось всередині надію на майбутнє
Здавалось здобували, а по факту лиш втрачали
Та в пам’яті кохання наше буде незабутнє
19.08.2023 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2023
автор: Ярослав Яресько