Виявляється, люди брешуть.
Виявляється, люди ранять.
Виявляється, розуміння від людей я чекала дарма.
Я стикаюсь із цим не вперше
І, скоріше за все, не востаннє,
Та щоразу рубці на серці, хоч і місця уже нема.
Як навчитися не довіряти,
Не впускати людей у душу?
Як себе вберегти від болю? Бо терпіти немає сил.
Зійшов з розуму світ проклятий,
Якщо в ньому терпіти мушу
Як безжально тонкі пір'їнки люди смикають з моїх крил.
І ніколи не стане легше.
І простіше також не стане.
Не міняються люди, давно вже ні для кого це не секрет.
Виявляється, люди брешуть.
Виявляється, люди ранять.
І немає від цього ліків, не рятує імунітет.
15.08.2023, Вац (Угорщина)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2023
автор: Юлія Ярема