***
Укорінена єдність не відає втрат.
Спілка вічних виводить свій нотний триптих.
Випромінює майже років з мілліард
Позивні : "Живимо. Зірка кличе живих!".
***
З вулканічного попелу, з тем засвітів,
Піднімається ранком незайманий свіж.
Соковитий лавандовий подих злетів
В апельсиновий смак з розмарином суміж.
***
Серце пахощів кедр монолітний. Герань,
Спогад дому. Відчутний, шалфея підспів.
Ладан висхлий, благий, дзеренчить :"Не вмирай!".
Час буття вже повзе за відмітку "опів".
***
Кров дерев загустіє закляттям лісів,
Від землі до води розгортається мох.
Щоб зібрати в посудину творення всі
Б'ється пан парфумер, а потрібен сам Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Олесь Ефіменко