Я збираю зірки
Разом з нотами снів,
Я латаю дірки
Напівсонних дахів.
Я живу на краю
Між цим і тими світами,
Я на варті стою
Не день чи два, а роками.
Я не янгол, не демон,
І не просто людина.
Я покараний небом,
Хоча ні в чому не винен.
Я зустрінуся з кожним
Хто прийшов на цей світ,
Бо людина лиш гостем
Блука́ у розсипах зір.
Я не знаю творця,
Бо я просто з'явився
Із о́йку мерця,
Що життям утомився.
Я не білий, не чорний,
Я з повітря і з темряви,
Я трудяга невтомний,
Броджу життєвими нетрями.
Всі мене проклинають.
І шепочуть пробачення.
Знаю, втрати ламають,
Але й вони мають значення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: Просто Христя