Іду босоніж. Синь злилася з неба,
Й прикинулись калюжі джерелом.
Гойдають по краях обмиті стебла,
І щиколотки в прохолоді терпнуть:
З важкої хмари студінню злило.
Розтанули намиста крижаного
Легкі сліди, подібні бурунам.
Вода прозора огортає ноги.
А темно-синю у півнеба тогу
Стягнуло вітром в дім до Перуна.
І знову залилися сонцем трави,
Розквітла райдуга у крапельках дощу,
І сохнучи, парує мокрий гравій,
В озерах придорожніх сонце грає.
Іду блакиттю. Не іду - лечу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2023
автор: Горова Л.