[quote]і стане бог на краплю свого тіла,
на зірване подвір'я,
на межу,
на дідовий прострочений кожух.
і стане бог...
09.04.2023
автор: Циганова Наталія
[quote][/quote][/quote]
Підстелити собі щось під
старість,
Щоб була не надмірною
скнарість,
Щоб останні не лічені дні
Не хилили впритул до землі.
Не сурмило щоб в вікна
щоночі,
Не сивіли щоб скроні дівочі
І не рухали стіни в хаті
«гастарбайтери» волохаті…
Щоб зрівнялися небо й
земля
У квітучі й м’які кружеля,
Срібні роси між ними
прОміж
Для прогулянок зранку
босоніж.
Де ту землю знайти, ту
країну,
Щоб не множила рясно
провину,
Щоб дозволила спати тихо
І так вмерти без болю, і
лиха
Щоб не заздрити тим, хто
раніше
Відійшов у те мирне
колишнє
І не бачив як люди звірили
Від той люті, що знести не
силі
Закатати в банкИ за
рецептом
Розум весь. Щоб десь, якось
моментом
Може й встиг ним ще
скористатись,
Не дозволив дурному
статись
Підсластити, задобрити
долю,
Щоб стерня по безмежному
полю
Вела рівненько вільне життя
-
Діточок у щасливе буття.
Підстелити собі щось під
старість
Невеличку, дрібнесеньку
малість -
Щоб не бути до себе чужим.
Вже ж ніяк не помру
молодим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: Стас Крівда