Сміється сонце в маминій сорочці,
Я так люблю чарівні промінці,
На дивовижно дорогій сторонці
Тепло сіяє ніжно на лиці
А так хотілось тихо доторкнутись,
Відчути всю любов і доброту,
Хоч на хвилинку в радощах забутись,
Впіймавши неньки милу теплоту
У ній усе найкраще і пригоже,
Що може дарувати лиш життя,
Любов душевна звісно допоможе,
Бо я - її кровинка і дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик