Життя пробігло, втрапивши у осінь.
Волосся забілив їм перший сніг.
Бувало, й ще чогось у долі просять,
Ховаючи і правду свою, й гріх.
Та ось війна, підступна і жорстока,
Гніздо їм роздавила на друзки,
Не зважила ні на осінні роки,
Ані на плин життєвої ріки.
І хоч здоров’я ноги підкосило,
Взялись розвалене відбудувать.
Вкладаючи останні в нього сили,
Уміли й тепле слово дарувать.
Земля свої загоює ще рани
Під звуки нестихаючих сирен,
Вони ж працюють і клянуть тирана,
Й молитву шлють, немов святий рефрен:
«О Боже, урятуй нам Україну!
Живими вбережи захисників.
Не вибухи – най пісня солов’їна
Тут лине упродовж усіх віків!»
27.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2023
автор: Ганна Верес