Розстелило скатертину, літо при долині.
І рясненько, тут ромашки, фіалочки сині,
Ніжний, теплий вітерець, співає колискову,
Земля тішиться то ж, нині одягла обнову.
Яснить море із червоних й білих маків хвилі,
Як у бурю, майорять, то приляжуть у штилі,
Летят зонтички з кульбаб, петрів батіг у пушку,
Й павучок, постаравсь, зіпряв дім у лопушку.
Здійняв голову чубатий, стоїть, як вартовий,
Та й любується, ловить запах, п`янкий, медовий,
Ранком сонце, шле цілунок, розсипа перлини,
Вдосталь злата, все засяє, ген- ген до долини.
Я пройдуся босонога, як було в дитинстві,
Поведуть, мене у казку, квіточки барвисті.
27.07.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2023
автор: Ніна Незламна