тихесенько тліє каганець
нікому потушити
бавиться з ним вітерець -
ні розпрямитися ні жити
йому би на полум’я вмить
розвинутися, і край!
на попіл себе спалить
димком полинути в рай
або згадати хоча б
що він насправді — вогонь
талан незрівняний скарб
тепло для близких долонь
чи опік для ворогів
чи навіть дороговказ
для тих хто його уздрів
в скрутний і потрібний час
навіщо накрив його
сховав у далекий кут
хазяїн життя мого
кресало дістав і трут?
04.08.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2023
автор: Валерій Коростов