Знов їду додому

Знов  їду  додому  

Знов  їду  додому,  до  рідної  хати,
Хоч  там  не  зустрінуть  ні  батько  ні  мати,
Лиш  пустка  обніме  на  ріднім  порозі,
Лелека  старий  на  тій  же  дорозі.
Дорозі  до  щастя,  до  спогадів  вічних  -
І  дуб  посивілий,  блаженно  предвічний,
І  сиві  тумани  живуть  круглорічно,
Там  мальви  цілують  невинну  магічність.
Все  ті  ж  сиві  коси  заплела  черешня,  
В  ній  днина  зомліє  зі  мною,  прийдешня,
Громами  наповниться  розум  та  втіха  -
Відкину  журу,  хай  душа  диха  сміхом.
І  ранок  і  день  пройдуться  по  росах,
У  них  упаду  на  предвічні  покоси  -
Покоси  з  дитинства,  покоси-знамена  -
Знов  їду  додому!  Й  душа  так  зранЕна...

#лесяутрисковоробець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2023
автор: Леся Утриско