Я з дощиком у парку говорила!
Очима просвітив моє нутро.
Сказав мені, щоб я тримала крила
І вірила у світло та добро.
.
Йому відповіла:"Ну, звісно, босе.
Як же без віри жити в час гіркий?"
Воложити почав устами коси .
У небі зашарілися зірки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)