Понад річкою сходить туман.
Ноги мокрі в вечірній росі.
Я від пива трішечки п'яний
Відганяю думки сумні.
Роздратовано лебідь сичить.
Я порушив його ареал.
В голові провертаю щомиті
Почуттів нещасливий фінал.
Важко манить темна вода -
Жар чуттєвий собою омити,
Пропонує останній свій дар -
Остаточно на ній одружитись.
Спокій тут вже чи пристрастей даль.
Відпочинок чи нові страждання.
Я на березі в розпачі став:
Як же долю руйнує кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: DeViAl