Муки ледаря

Жінка    Галя    ввійшла    в    хату  –
Невсипуча    трудівниця,
І    насилу    розбудила
Чоловіка    свого    Гриця.
       
-Паразите,    совість    маєш?
Уже    сонечко    в    зеніті!
Господи,    за    що    караєш?
Чи    є    правда    в    цьому    світі?

Чого    жінка    в    ярмі    ходить,
В    праці    рук    не    покладає,
А    цей    трутень    сидить    зверху
І    тебе    ще    й    поганяє?

Гриць    підвівся,    озирнувся,
Продер    очі,    вклався    знову,
Смачно    двічі    потягнувся
І    включився    у    розмову:

-А    ти,    Галю,    старомодна,
Наче    баба    на    базарі,
Дорікаєш,    що    я    ледар,
З    друзями    гуляю    в    барі.

Кажеш    ти,    що    я    нероба
І    сиджу    на    твоїй    шиї,
А    нема,    щоб    пригадати
Слова    лагідні    і    милі.

Зараз    навіть    не    говорять
Інвалід    ти,    чи    каліка,
Бо    це    грубо,    некультурно  –
Ображає    чоловіка.

Я    не    винен,    що    у    мене
Тут    свої    координати:
Я    -    з    обмеженим    бажанням
На    городі    працювати.

Це    в    моєму    організмі
Якась    сила    збунтувалась,
І    сама    природа,    Галю,
На    мені    позбиткувалась.

Бог    можливості    обмежив,
А    я    теж    хотів    би    слави,
Та,    як    бачиш,    потребую
Навіть    захисту    в    держави.

Сон    мене    не    покидає,
Ще    хвилина    -    я    відключусь…
Йди,    Галинко,    до    роботи,
А    я    вже    за    двох    відмучусь!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Катерина Собова