Як щось, то - десь, колись у прірвах часу,
Як хто, то - хтось, напевно вже не я,
Мов дикобраз, доведений до сказу
Тим, що не з ним кохалася змія,
Я відчуваю, знаю, - не зі мною
Траплятись будуть добрії дива,
Для Всесвіту я - лише купка гною,
Терпіти й вмерти – всі мої права,
І лише сподівання, що побачу
Я тінь того метелика, що жив
У череві… Барвистий та незрячий,
Летітиме над полем смертних жнив,
Куди? Навіщо? Та аби подалі,
І не до чогось, а, скоріше б від,
І я, і він – безпомічні, недбалі
Спромоги Бога оживити світ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2023
автор: Алексей Мелешев