[u][b]Катерина[/b][/u]
[i]Кохайтеся, чорнобриві...
Т. Г. Шевченко[/i]
Нічка. Тихо. Спить село,
любо так на дворі,
Всівся місячень на хмарку,
сяють в небі зорі.
Вишня квітне пелюстками,
ніби снігом білим.
Не засни, моя кохана,
вже давно стемніло...
Сад заквітчаний дрімає,
аромат казковий...
Вітер ти́хенько співає
пісню колискову.
- Мила дівчино моя
не проснеться мати
Лине пісня солов'я,
вийди погуляти !
В цвіту вишні, наче в раю...
під розлогим віттям
Сядем, будем милуватись
Божим розмаїттям...
Де ти, мила, я чекаю...
десь вогні сіяють,
Місяць хмарку обнімає,
й тихо засинає...
Ось тихесенько у хаті
скрипнуло дверима :
В сутінках, з'явилась мила -
ледве-ледве зрима,
Як метелик серед ночі,
промайнула тінню
і сховалась серед цвіту
чарівним видінням.
Дівчину свою кохану,
ніжно пригортаю
Мабуть правду кажуть люди,
що то - краще раю !
Що сказать про ті обійми -
вітерець все знає ...
Підглядали, правда, зорі
й місяць пам'ятає.
Хмарка бачила, звичайно,
вона ж не заснула !
А коли побачила -
погляд відвернула !
Пісня ніжна, солов'їна
лине про кохання,
І танцюють пелюсточки
з вітром до світання...
До світання милувались,
ніжились, кохались,
А як зо́ря заясніла,
світом любувались.
В край небесного шатра
заглянуло сонце.
вже проснулась її мати -
глянула в віконце.
Де там ходить її доня,
де вона ночує ...?
Вийшла кликала тривожно,
а доня не чує...
Доня з милим на осонні,
взя́лися за руки,
Вже звучать слова прощання -
Час настав розлуки.
Білі ніжні пелюсто́чки
підхопило вітром:
- Що ж, до зустрічі, красуне
ми ще стрінемсь літом !
Соком ягода наллється
на солодкій вишні.
Ми ще стрінемсь... Катю, Катю,
не ридай невтішно !
Найгіркішими сльозами
горе не спинити !
Йду до війська з легінями
край свій боронити !
Повернуся літом ясним,
дочекайсь, кохана !
Під вінець підем до церкви,
на рушни́чок станем !
Сонце встало - вже без нього...
сад - у цвіті пишнім...
А вона - сама стояла,
обіймала вишню.
Довго й гірко сумувала,
плакала невтішно.
Та й крізь сльози відчувала
поцілунки грішні...
Раптом вітер злий повіяв -
дійшла до порогу.
Замітає білим цвітом -
серце б'є тривогу !
Залишилась Катерина
з чорною журбою,
Все молилась, щоб Госпо́дь
не полишив в бо́ю !
Потягнулись сірі днини
серед буйства травня.
Вісточка тоді прийшла,
вісточка остання...
Мов весняні пелюсто́чки
літо відлетіло.
Вітер рвав з дерев листочки -
осінь наступила.
Осінь з сірими дощами -
не приходять вісті...
Де ти милий, що з тобою -
серце не на місці !
Бідна, з тяжкими думками,
сам на сам з собою.
Та й воно, під са́мим серцем
вже штовха ногою...
Вже й зима в права вступила,
снігом землю вкрила.
Та ніхто про те не знає,
де Катрусин милий...
Стало важче вже ходити,
живіт випирає.
Від очей чужих ховатись -
Для чого ?... Всі знають...
Знають, горю співчувають,
бачать, що вагітна.
Хто чим може помагають -
в нас народ привітний !
А як строк прийшов - без крику,
прокусивши губи,
Народила дитинчатко -
хлопченятко любе !
Личком - викапаний батько,
як Микола, звісно.
Де ж він, Катін воїн хвацький ?
все немає звістки ...
Сльози виплакала гіркі,
зустрічала ве́сну.
Розцвіли сади вишневі,
теплі дні чудесні...
Взя́ла в руки дитино́ньку
та й пішла до саду -
- Біля вишеньки посто́ю,
то моя відрада...
Підійшла, а там людина -
згорблена, худюща...
Наче знята із хреста -
вбита й невмируща ...
Заглянула їй у очі -
серце заболіло !
Очі рідні ... Люди добрі,
мало не зомліла !
Любий їй стоїть Микола,
дивиться на сина.
Ноги в Каті підкосились,
впала на коліна.
На колінах і коханий...
їй цілує руки !
Мовби винен перед нею
за всі дні розлуки.
Повернувся він з полону -
тіло ледве дише.
В руки взяв свого синочка
милого, колише...
Підхопила попід руку,
повела до хати.
Треба в стрій скоріше ставить
рідного солдата.
В бані мила, вимивала,
сто́ли накривала.
А по тім, як чоловіка
ніжно шанувала.
А щоб ліпше величали
в селі молодичку,
в третій день вони побрались
у малій капличці !
Іллюстрація :
В надійних обіймах ©Соломія Ковальчук
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg
20.07.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: Родвін