Жили тут прадавні люди,
Лишили слід козаки –
Сміливці та правдолюби.
Пустили греки гаки́
На землю цю з теплим змістом,
Із Криму пришли сюди.
Вони й заселили місто,
Звели тут доми й сади.
Російська імперія лапи
Тримала на місті цім.
Але її змило з мапи
Земель, в яких воля – ціль.
Примкнуло до України,
Міцніло у ній, росло.
Відчуло суттєві зміни,
Розвинуло ремесло.
Купалось в Азовськім морі
Варило у печі сталь.
Повнило зерном комори,
Везло у далеку даль.
Ремонтом суден займалось
І виробленням олій.
Туризм на всю розвивало.
Йшло вгору крізь мозолі.
А зараз місто безлюдне.
Його спалила війна.
Будинки – чорні, як вугіль.
Така вона – волі ціна.
Сусіду потрібні руди!
І щоб без оплат і черг!
Сусіду потрібні люди,
Ґрунти у яких за верх.
Та Бог вже готує купель
Для нього – смоли безмеж.
Підніметься Маріуполь!
І вся Україна - теж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)