Відхлине смуток зі сльозою,
Коли діждемося ми волю.
Коли діждеться сина мати
І дочка верне до дитяти.
Коли кохана чи дружина
Замре в обіймах, як причинна.
Та, нараз, стріпнеться, мов птаха,
І очі з ніжністю - без страху.
З любов’ю погляд і, так - без слів,
Своє - війною - переболів.
І душі, душі безневинні
Порадуються у святині.
Бо вдарять дзвони по дзвіницях,
І радість, усмішки на лицях.
Прийшла в домівки Перемога!
Яка ж терниста в нас дорога...
Дорога правди - кров’ю вмита,
Що за віки не раз підбита.
Підбита: потом, біллю, лихом,
"Щитом", що пропливає тихо.
Обабіч -в дві шеренги - люди,
Діждемось, щезнете Іуди!
Не "на щиті" - у чистім полі -
Лежати вам, з воронням в колі!
18.07.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2023
автор: Валентина Ланевич